Рак шийки матки, репродуктивні та статеві проблеми, небажані вагітності, захворювання, які передаються статевим шляхом, високі шанси заразитися ВІЛ – все це ризики на які свідомо йдуть секс-робітники, особливо у тих країнах, де ця давня професія досі не визнана та продовжує своє стерпне існування на чорному ринку праці. Ризики ризиками, а заробляти треба!
Лікар-гінеколог Вікторія Миронюк розповідає, що в Україні найпоширенішими хворобами, які передаються статевим шляхом є гонорея, сифіліс, хламідіоз, трихомоніаз, а також ВІЛ, гепатит B, гепатит C і герпес.
«Є групи ризику, які мають більше шансів заразитись інфекціями, які передаються статевим шляхом. Це чоловіки, що мають секс із чоловіками, жінки, які займаються комерційним сексом, споживачі психоактивних речовин і статево активні люди, що практикують незахищений секс», – каже лікарка.
З її слів очевидно, що саме секс-працівники та їхні клієнти першочергово потрапляють у групу ризику і мають високі шанси заразитися небезпечним вірусом. Деякі зі статевих захворювань одразу дають сигнал організму про зараження, а деякі підступно мовчать до того часу, коли лікування втрачає свою ефективність.
У цей момент заражена людина навіть не підозрює, що є розплідником небезпечної хвороби, а якщо це ще й секс-робітник, який нехтує контрацепцією, то зловісний вірус активно ширить поміж людей. Щоб цього уникнути секс-працівники зобов’язані користуватися контрацепцією та проходити регулярні медогляди.
Але хіба держава чи закон можуть змусити секс-працівників вчасно звертатися до лікарів, коли секс-бізнес у нашій країні існує поза законом? І єдиний механізм, який може керувати поведінкою та вчинками секс-робітників їхня свідомість.
Прогресивні країни давно перестали покладатися на свідомість секс-робітників. Вони декриміналізували або навіть легалізували секс-бізнес та отримали повний контроль над цією галуззю, де саме держава та її закони регулюють діяльність індустрії сексуальних розваг.
У Австралії, де секс-бізнес давно декриміналізували, тобто буквально зрівняли зі звичайними професіями, у минулому році зафіксували найнижчу кількість хворих на ВІЛ. Це пов’язано з тим, що в країні активно застосовують заходи профілактики цієї інфекції, використовують тестування та безперервно на високому рівні займаються лікуванням людей з ВІЛ.
Працівники секс-індустрії в Австралії керуються тими законами, які встановлює держава, тож регулярно проходять медогляди та використовують контрацепцію під час роботи. Дотримання цих правил є запорукою їхнього стабільного заробітку.
Ну, і як тут не згадати про Нідерланди, країну, де секс-бізнес вже понад 20 років легалізований. Якщо вбити в пошукову систему гугл «венеричні хвороби у Нідерландах», то перше, що ви побачите це – мавп’яча віспа, яка не має жодного стосунку до венеричних захворювань, хоча і може передаватися статевим шляхом. А все тому, що рівень захворюваності на ВІЛ та інші статеві інфекції у цій країні постійно падає. У Нідерландах кожен секс-працівник зобов’язаний мати медичну довідку. Через критично низький рівень корупції купити таку довідку, як, наприклад, в Україні, там неможливо.
Ми розглянули досвід двох прогресивних країн, які шляхом прийняття чи то пак, легалізації секс-індустрії змогли значною мірою знизити рівень захворюваності на ВІЛ та інші хвороби, які передаються статевим шляхом. Загалом це ключовий механізм, завдяки якому можна не лише знизити, але й зупинити розповсюдження венеричних хвороб!
Олеся Богдан