• Інформаційний блог

Секс-робота «в законі»: чи готова Україна до легалізації надання інтимних послуг за гроші?


Ринок секс-роботи - це одна із тих проблем, на яку в Україні просто заплющують очі та радше бажають не помічати. Чому саме таке відношення до цього питання? Чому нині говорити вголос про секс-працівників негоже, соромно та тим паче заявляти про їхні права?

Хоча, при цьому боротьба активістів та громадських організацій за права працівників секс-індустрії ведеться не один рік. Проте суспільного консенсусу в питанні легалізації надання секс-послуг так і не досягнуто.

Чому не можна ігнорувати зазначену проблему і як її вирішувати, з’ясуємо далі.

За історичною хронологією 12 січня 2005 року в Україні впровадили сувору кримінальну відповідальність за торгівлю людьми та втягнення в інтим-бізнес.

Вже у 2006-му сферу декриміналізували – із Кримінального кодексу прибрали статтю за індивідуальну продажу тіла, одночасно посиливши відповідальність за торгівлю людьми.

Нині за ескорт-бізнес в нашій державі загрожує покарання відповідно до частини 1 статті 181 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що передбачає попередження або накладення штрафу від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За повторне протягом року – від восьми до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 136 до 255 гривень.

Однак за утримання публічних будинків чи сутенерство передбачено більш жорстке кримінальне покарання – аж до позбавлення волі. Але це офіційно, неофіційно ж на секс-індустрію постійно тиснуть правоохоронці, які нескінченно вимагають хабарів та як у 90-ті пропонують "кришування". Це стосується не лише сфери надання інтим-послуг, але й того ж еротичного масажу, де хоча й немає сексу за гроші, але постійно відбувається тиск з боку силовиків, які ладні повісити на підприємців усіх собак, аби заробити нечесні гроші.

Попри заборону й штрафи в Україні нараховується щонайменше 80 тисяч секс-працівників. І всі вони залишаються сам на сам зі своїми проблемами.

Деякі з них зазнавали насильства під час надання послуг за винагороду.

Таким чином виходить, що нинішні закони з протидії секс-бізнесу мають зворотній ефект, який заважає нормальній роботі секс-закладів. Тому періодично з’являються спроби змінити законодавство. Але поки що вони невдалі.

Як наприклад спроба Андрія Немировського. У 2015 році народний депутат зареєстрував законопроект, який фактично, легалізував би надання секс-послуг за гроші в Україні.

У такому разі учасники секс-бізнесу були б зобов’язані реєструватись як фізичні особи-підприємці, які надають платні послуги інтимного характеру. Тобто цей проект наблизив би Україну на шляху до цивілізованого світу. Але не всі хотять втрачати заробітки на користь держбюджету і через деякий час Немировський відкликав законопроект, втім дискусію щодо державної політики в ескорт-індустрії ведуть і досі.

Насправді ж способів урегулювання цього питання значно більше. Просто вони замовчуються або ж не знаходять достатньої підтримки для вирішення.

Тож, легалізація чи декриміналізація?

Надання інтиму за гроші - явище не нове і, вже зрозуміло, що воно існуватиме завжди. Принаймні, поки у жодній країні світу не вдалося його викорінити. Та й навіщо, якщо це такий самий вид діяльності, як і тисячі інших. Так може просто потрібно змінити ставлення до професії ескорт-працівників?

У цивілізованих державах до секс-роботи підходять з думкою: «якщо це неможливо знищити, то слід упорядкувати», тому там така праця частково або повністю легалізована.

До того ж, як показав європейський досвід узаконена секс-індустрія приносить чималий прибуток державам. До прикладу, згідно з офіційними даними в Німеччині працює 400 тисяч екскортниць. Загальний річний дохід яких становить майже 20 млрд. євро. Таким чином до бюджету цієї країни потрапляють солідні надходження, секс-індустрія квітне й всі учасники захищені. Та й самі працівники відчувають себе досить розкуто, бо знають, що їх робота такая сама, як будь-які інші й осуд тут не умісний.

Крім того, в таких державах зменшено рівень злочинності, в тому числі торгівлею людьми. А також знижений рівень захворюваності на венеричні хвороби.

І поки відношення до секс- праці буде негативним в Україні. Доки буде мати засудження суспільством і тиск правоохоронної системи, жодних змін не відбудеться!

Тому наразі ми маємо ставити собі конкретне запитання: в якому форматі існуватиме секс-індустрія? Цивілізовано, коли здійснюється державне регулювання, є визначені правила для всіх сторін, а також гарантована безпека дотримання прав секс-працівників. Чи і надалі ця робота перебуватиме «в тіні» як криміналізоване явище?


Анна Шулаєва

0 переглядів0 коментарів